ІСТОРІЯ ЛІЦЕЮ
“Школа грамоти” в селі Маркуші була відкрита у 1860 році. Вона знаходилась у будинку пономаря Матвія Новоходського, який згодом був вчителем цієї школи, за що одержував від прихожан винагороду – 30 карбованців на рік.
З 1868 по 1872 роки школа розміщувалася в кімнаті дяка Никифора Тесельського, який одночасно навчав дітей за таку ж винагороду.
З 1872 по 1885 рік діти навчалися в найманих селянських хатах, де вчителями були місцеві селяни – Петро Дзюблюк, Карпо Сідлецький, а згодом (з 1883 по 1884 рр.) – син дяка Ісак Новицький.
Три роки переконував священик проповідями в церкві, на молитовних обідах прихожан, при зустрічах з людьми про необхідність будівництва школи та необхідність виділення 100 карбованців на утримання школи та учителя.
Через відсутність коштів, будівництво школи затримувалось. Придбаний матеріал пролежав ще три роки.
Нарешті, знайшовся місцевий добродій, орендатор-землевласник Ілля Юровський, який пожертвував на будівництво школи 25 карбованців, чим присоромив селян, і вони вже добровільно внесли гроші на будівництво школи.
Таким чином, будівництво школи, розпочате в березні 1885 року, було завершено в липні цього ж року. 19 вересня 1885 року, в день храмового свята, школа була освячена.
У вересні цього ж року М.М. Мотилевич за участю волосного старшини, писаря й парафіян склали приговор (протокол) про виділення 100 карбованців на утримання школи та зарплату вчителя. Протокол засвідчили волосний писар і мировий посередник Павло Лупов.
З цього часу в школі розпочалось нормальне навчання і викладання всіх предметів, а з 1886 року вона перетворена в однокласну церковнопарафіяльну школу.
Однокласна церковнопарафіяльна школа з 1887 року вже показала позитивні результати: учнів збільшилося до 60. В школі було організовано церковний хор, гурток читальників церковних книг, які при відсутності диякона могли брати участь в богослужінні у церкві.
Кількість учнів з року в рік зростала і священик вирішив перетворити однокласну школу в трикласну церковнопарафіяльну школу (після Жовтневої революції в цьому приміщенні працював клуб). З цією метою 24 травня 1901 року було освячено місце і закладена нова трикласна церковнопарафіяльна школа, збудована і освячена 6-го вересня 1901 року. Кошторис її будівництва становив 1750 карбованців.
Трикласна Маркушівська церковнопарафіяльна школа стала базою для набуття педагогічної практики випускниками Київської духовної семінарії та Єпархіальних училищ.
В період 20-30 років освіті приділялася значна увага: було оголошено курс на ліквідацію неписьменності, в селах відкривалися початкові, а потім і неповні середні та середні школи, в яких працювали вчителі, які здебільшого мали спеціальну освіту
24 серпня 1922 року комісія Бистрицької волості ухвалила рішення відкрити в Маркушах трикласну школу при 2 учителях (Гордієнко О. та Свідерській Т.) За школою було закріплено 8 десятин землі. У цій школі навчалось 58 учнів.
Жителі села мали змогу відвідувати хату-читальню, яка була відкрита 18 травня 1924 року.
Перед війною, в 1941 році, в Маркушівській середній школі відбувся перший випуск: 27 учнів закінчили десятирічку. Та романтичні плани випускників перекреслила війна.
Всі свої знання і любов віддавали дітям вчителі Дзюблюк А.П., Свінціцька Ц.П., Олійник Є.І., Левшун В.Ф., Вахно П.Р., та інші.
…У середині вересня в школі розмістився німецький гарнізон. Відзначаючи Новий 1942 рік, фашисти спалили школу, діти не навчались до визволення села. Після війни у Маркушах рік проіснувала семирічна школа, а потім учні старших класів були змушені ходити десять років у Велико-П’ятигірську семирічну школу, поки не було збудовано нове приміщення школи у рідному селі.
Теперішні дідусі і бабусі – саме тоді вони були учнями – розповідають, що не вистачало парт, крейди, чорнила, в класах взимку було так холодно, що учні сиділи одягнені в рукавичках, а чорнильниці тримали в руках, щоб чорнило не замерзало. Було багато “переростків”, дітей старших за віком, які під час окупації просто не могли ходити до школи. Таким чином, учнів нараховувалося від 350 до 400 учнів. Школа працювала в дві зміни! Діти мали велике бажання вчитися. Приходили школярі з Кикишівки, Бистрика, Житенець.
В 50-ті роки було здійснено структурну перебудову школи з поступовим переходом до середньої освіти. Запроваджено жорсткі критерії оцінки роботи навчальних закладів за кількісними показниками. Обов’язковість середньої освіти вела до знецінення знань.
У 1959-1960 навчальному році відбувся перший післявоєнний випуск 10-го класу Маркушівської середньої школи. Всього було 67 випускників, в тому числі 32 хлопці та 35 дівчат.
В той час в школі працювали такі місцеві вчителі: В.Ф. Левшун, М.А. Стретович, З.М. Острожинська, Ф.В. Дзюблюк, В.М. Острожинський, Г.М. Дзюблюк, А.П. Дзюблюк, Ф.Л. Грева, М.Н. Мельничук, Є.П. Редич (Стеблина), І.В. Загоруй, Н.В. Загоруй, І.П. Скоробагатий, Г.Т. Безлуцька, Н.А. Семенюк, Г.А. Парфенюк, Н.С. Ткач, З.П. Острожинська, В.Л. Редич.
У 1958 році в Маркушах було добудовано середню школу (на основі старої).
У 1990 році розпочалося спорудження нового приміщення школи. Довгим і непростим був шлях до новосілля. Економічна криза, що скувала економіку України того періоду, аж ніяк не сприяла будівництву. Майже 10 років ходили учні до старої аварійної школи повз недобудовану школу. Педколектив школи як міг сприяв зрушенню справи з мертвої точки: писали листи у високі інстанції, ходили на прийом до районних та обласних депутатів з проханням допомогти вирішити питання завершення будівництва школи. А коли добудова таки розпочалась, вчителі, учні, батьки всіляко допомагали будівельникам у внутрішніх роботах: виносили будівельне сміття, фарбували та мили вікна, двері та підлоги, впорядковували шкільну територію. Так хотілося сісти за парти в новій школі!
І от цей день настав. 19 січня 2000 року в день Хрещення Господнього відбулося урочисте відкриття школи. На свято прибуло багато гостей, зібралися жителі села, вчителі та учні. До Урочистого відкриття школу було освячено отцем Віталієм (Бойко), настоятелем Свято-Миколаївського собору м. Бердичева.
Сходи новозбудованої школи перетворились на імпровізовану сцену, на якій учні виступали з літературним монтажем.
Було сказано слова подяки голові облдержадміністрації Лушкіну В.А., народному депутату Ковалку М.П., заступнику голови облдержадміністрації з питань будівництва Ворощуку С.О., заступнику голови обласної ради Петронговському Р.Р., заступнику начальника управління капітального будівництва облдержадміністрації Омелянчуку А.А., керівнику будівельного колективу Кайданник Т.Д.
Особливу подяку було висловлено голові райдержадміністрації Альфреду Альфредовичу Білецькому, який особисто контролював будівництво, робив все можливе, щоб вишукати кошти, стежив за їхнім використанням та за якістю будівельних робіт.
Після того, як було перерізано стрічку, всі бажаючі оглянули світлі навчальні кабінети, просторий спортзал, прекрасний актовий зал, чудово обладнану їдальню.
